Два документи дозволяють легально залишатися на довгий час за кордоном – довгострокова віза та посвідка на проживання. Для того, щоб їх отримати, потрібно зібрати пакет документів, які потребують конкретна країна перебування, в тому числі довідку про несудимість з країни походження заявника або з будь-якої країни, в якій заявник проживав протягом тривалого періоду. Мета цього документа – підтвердити, що особа не має судимості, яка могла б становити загрозу для громадського порядку або безпеки. Хоча вимоги варіюються залежно від національного імміграційного законодавства та типу дозволу на проживання, довідка про несудимість зазвичай є частиною заяв на отримання довгострокової візи або дозволу на проживання.
Що має бути зазначено в довідці?
Зазвичай органи влади вимагають довідку про несудимість, видану протягом останніх трьох-шести місяців. Цей документ повинен підтверджувати відсутність судимості або містити детальну інформацію про наявні судимості. Імміграційні органи використовують цю довідку в рамках процедури перевірки анкетних даних, особливо для заявників, які подають документи на отримання довгострокового дозволу на проживання, дозволу на роботу, возз’єднання сім’ї або навчальної візи на строк, що перевищує певний термін.
Чи потрібно перекладати довідку?
Окрім отримання довідки, заявники часто повинні надати офіційний переклад, якщо документ не виданий офіційною мовою країни призначення. Переклади, як правило, повинні виконуватися сертифікованим або присяжним перекладачем https://lingvogroup.ua/oformlennya-dovidky-pro-nesudymist/. Деякі країни вимагають нотаріального засвідчення перекладу, щоб гарантувати його юридичне визнання та точне відображення оригінального змісту.
Вимоги щодо апостилю або легалізації залежать від того, чи є країна, що видає документ, та країна призначення учасницями Гаазької конвенції про апостиль. Якщо обидві країни є підписантами, довідка про несудимість зазвичай повинна мати штамп апостилю, виданий призначеним органом у країні походження. Апостиль підтверджує автентичність документа для міжнародного використання. Якщо країни не є членами Конвенції, може знадобитися більш складний процес консульської легалізації. Це може включати засвідчення міністерством закордонних справ країни, що видала документ, та подальшу легалізацію посольством або консульством країни призначення.
- Деякі імміграційні органи вимагають накладення апостилю до перекладу, тоді як інші приймають переклад документа з апостилем. Заявники повинні уважно ознайомитися з офіційними інструкціями, щоб уникнути процедурних помилок, які можуть затримати обробку документів.
У деяких випадках заявники, які проживали в декількох країнах, можуть бути зобов’язані надати довідки про несудимість з кожної відповідної юрисдикції. Крім того, деякі країни проводять власні внутрішні перевірки анкетних даних паралельно з перевіркою іноземних сертифікатів. Оскільки стандарти документації в різних юрисдикціях відрізняються, необхідно підтверджувати конкретні вимоги у відповідному імміграційному органі або офіційних урядових джерелах.
